Завантаження... (0%)

Моя позиція – кожен день працювати на результат!

   ОСОБА Віктора Андрійовича Татуся добре відома як у нашому селищі, так і в районі в цілому. 16 років він працював головним редактором нашої районної газети, а опісля обирався на три каденції поспіль головою селищної ради. Причому щоразу при балотуванні на цю посаду мав жорстку протидію з боку тодішньої влади. Але перемагав. В чому ж секрет успіху цього керівника? Мабуть, в послідовності, принциповості, вмінні відстоювати свою позицію, господарських якостях. Пригадайте, за роки головування Віктора Татуся селище було практично повністю газифіковане, прокладалися нові мережі водогону, асфальтувалися вулиці, укладалися тротуари, підключалися до системи каналізації багато будинків цілого ряду вулиць, монтувалось вуличне освітлення. За ці роки були капітально відремонтовані за сучасними технологіями і газифіковані всі дитячі садочки райцентру, в яких виховуються нині понад 450 дітей. Словом,  проводилась системна, цілеспрямована робота на покращення якості життя рокитнівчан.

Пряму причетність має Віктор Андрійович і до будівництва омріяної жителями цілих поколінь північних сіл району дороги з асфальтним покриттям до Старого Села. Після катастрофічного паводку в 1993 році у Старе Село прилітав тодішній прем’єр-міністр
Леонід Кучма і в ході спілкування з мешканцями села пообіцяв збудувати дану дорогу. Скоро ситуація в Україні змінилася і прем’єр-міністр став президентом України. Тоді Віктор Татусь опублікував в очолюваній ним районній газеті «Голос Полісся» статтю під таким дещо провокативним заголовком «Чи дотримає Президент Кучма слова, даного прем’єром Кучмою?». Номер газети з цією статтею потрапив на президентський стіл і справою честі Президента було дотримати свого слова. Історія цього будівництва була складною і повністю добудована дорога була не так і давно, але вирішальний поштовх для цього дала вищезгадана стаття у районній газеті.

   Проте основною темою нинішньої розмови з селищним головою Віктором ТАТУСЕМ буде найближча перспектива – як перезимуємо в умовах нестабільності, що склалися у державі.

 

– Вікторе Андрійовичу, на порозі холоди і в багатьох мешканців виникає зрозуміла тривога стосовно того, як переживемо зиму. Що б ви сказали з цього приводу?

– Не бачу жодних підстав для хвилювання, а тим паче якоїсь паніки. Ведеться планомірна підотовка до роботи взимку всіма трьома нашими комунальними службами. Буде заготовлено в достатній кількості матеріал для посипання доріг та тротуарів – маємо для цього відповідну техніку і персонал, ремонтуються будинки житлового фонду. Стан цих будинків, на жаль, далекий від бажаного, дається взнаки хронічний дефіцит коштів, але не катастрофічний. Тож переконаний, що перезимуємо в теплі, з водою, задовільним станом доріг, принаймні не гірше, ніж минулого року. І хочу запевнити у цьому всіх жителів нашого містечка. Побільше оптимізму!

– Багатьох рокитнівчан хвилює російська газова блокада України. Зробили це наші брати-росіяни з властивим нинішньому Кремлю цинізмом і підступністю – зменшили обсяги подачі газу тим країнам, які готові постачати його в Україну в реверсному режимі. Чи не вплине це на температуру в наших приміщеннях?

– Питання не зовсім до мене. Якщо і вплине, то не дуже суттєво, адже користуємось газом вітчизняного видобутку. До того ж, більшість мешканців селища має надійний резерв – грубки і достатній запас дров. Проте альтернативу газу, як енергоносію, потрібно шукати в авральному порядку і дещо в цьому напрямку ми вже встигли зробити.

– Що саме?

– У дитячому садочку «Струмочок» будуть встановлені котли, які уже нинішнього опалювального сезону обігріватимуть дітей, працюючи на твердому паливі. Котли хороші сучасні і достатньо потужні. У напрямку переходу газу на альтернативні види палива будемо працювати на майбутнє. З запасами деревини, які є в нашому регіоні, цей процес не буде надто болісним.

– Щодо зимівлі, будемо вважати, заспокоїли. А які у вас плани розвитку селища, хоча б на найближче майбутнє? Адже будь-яка війна
рано чи пізно закінчується миром, а живий, як кажуть, думає про живе.

– Ой, їх багато, вони реальні і деякі ми вже розпочали втілювати в життя, але корективи у них внесла саме війна на Сході, яку ще
якийсь рік назад не змогли б передбачити ніякі пророки й оракули. Наприклад, вже виготовлені проекти самопливної каналізації центральної частини селища та протизливної каналізації вулиці Незалежності. Опісля цього планувалося їх якісне дорожнє покриття. Проте суми на це потрібні дуже великі, що в умовах війни неможливо, тому згадані проекти нині заморожені. До речі, питання самопливної каналізації уже могло бути вирішеним повністю, якби не був втрачений для того час. Мені довелось пережити рік судової тяганини, аби захистити вибір моїх земляків і своє право зайняти посаду селищного голови. Протягом цього часу я не міг займатися проблемами селища.
Все, що можна зробити на селищному рівні ми, повірте, робимо, але наші можливості, насам перед фінансові, обмежені. Дуже доречною була б підтримка нас нашими земляками на столичному, можливо, на парламентському рівні. Незабаром вибори до Верховної
Ради, підтримаймо того кандидата, який реально зможе допомогти у вирішенні наших проблем.

– Є й ще й така – дефіцит місць у дитячих садочках Рокитного.

– На жаль, так. Маємо таких місць трохи більше 450-и, потреба на сьогодні складає понад 700, а якщо дивитись у перспективу, то й ще більше, адже селище розвивається, будується, збільшується кількість його населення. Я бачу два шляхи її вирішення – будувати нові садочки, що в нинішніх умовах нереально, або пристосовувати якісь інші будинки. Які? Запропоноване приміщення колишнього дитячого відділення райлікарні за своїм фізичним станом не годиться навіть на дрова. Є пустуюча будівля колишньої податкової інспекції, яка колись і була садочком, але там нині є власник, який його так просто не подарує. Навіть дітям. Купувати? Знову
ж, на заваді банальна проблема коштів, точніше, їх відсутності.

– Виходить, всі серйозні проблеми селища впираються у злощасні гроші?

– Саме так! І не тільки у Рокитному, а й в усіх, без винятку, містах і селах України. Ми ще знаходимось у досить привілейованому становищі, уявіть собі умови життя мешканців зруйнованого Донбасу, яка їх зима чекає! Проте вірю, що здоровий глузд візьме гору над хворобливими амбіціями ініціаторів і учасників найбезглуздішої в нашій новітній історії війни, настане мир та спокій, і ми заживемо нормальним, спокійним життям. Всі умови для цього у Рокитному маємо. Є розумні працьовиті люди, є колосальні природні ресурси,
а ми, влада районна та селищна завжди знайдемо порозуміння й взаємопідтримку на благо мешканців райцентру. І така продуктивна співпраця вже є, зокрема з головою районної ради Русланом Дубовцем, який є корінним рокитнівчанином і патріотом свого краю. Спільними зусиллями зробимо наше містечко красивим, затишним, європейським, у якому комфортно почуватимуть себе всі. Переконаний, що така ж доля чекає і всю нашу Україну. Задля цього стояв Майдан, задля цього віддали свої життя Небесна сотня і наші герої у війні на Донбасі.

– І останнє питання. 28 вересня чергова, 126-а річниця утворення Рокитного. Чи плануєте ви якісь святкові заходи з цієї нагоди?

– По-перше – дата не кругла, а по-друге – влаштовувати помпезні святкування, коли у район надходять домовини з загиблими героями у війні на Донбасі, не тільки неетично, а й, вважаю, аморально. Рокитнівчан привітаю з річницею селища окремим текстом.

– Дякую за розмову.

 

 Автор: Леонід ІЩУК
За матеріалами: Газета «Новини Рокитнівщини» № 75-76 (876-877)

 

25.09.2014

. © 2014 У разі використання матеріалів сайту посилання на tatus.com.ua є обов'язковим.